13.05.08
Автор:romuald Розділ: Подорожі, Куточок емігранта в 23:57 за Луцьким часом
(Такий лист прийшов, публікую його і те, що в додатку:
Dobryj vecir,sanovnyj Admine,
posylaju Vam mini-rozrobku “Nasoho cvitu”… jaku ja poobicjala “pryhladyty”.Hladyla i dopovnjala vsiljako, ale lysylosja tiljky ce. Spodivajusj, biljse podorozuvatymu, moze zberu material “De nas nemaje…”
velykyj pryvit Lucjku i vsim lucanam
Iryna)
…Nasoho cvitu - po cilomu svitu”…Vkotre ja perekonalasj, naskiljky pryslivja vidpovidaje dijsnosti. Nescodavno meni poscatylo pobuvaty v Italiji, vidvidaty Rym, z usima joho monumentaljnymy statujamy ta insymy cudesamy, zahadkovu Florenciju “na coli” iz slavnozvisnym ta bezsoromno-prekrasnym Davydom ta carivnu, nepovtornu Veneciju, de vecerom horjatj rozevi lichtari a po smarahdovych kanalach lynutj pisni gondoliere - ce vse, zvisno, zachopljujuce, ale po-spravznjomu ostovpijes a potim hordo vyprjamyssa, koly u Vicnomu misti pocujes ridnu movu.Ta sce j jak!Ujavitj: chodyte sobi, spohljadajucy velycno-antycni rozvalyny, nastovchujetesj na dvijko stavnych rymsjkych legioneriv,sco pochodzajutj pered Kolizejem z holosnym “Foto, signori, solo cinque euri!”Zachopleno jich spohljadajete sered natovpu tovstopykych nimciv, vycvilych beljhijciv, amerykanciv z ohirkopodibnymy holovamy ta insych dyvnych stvorinj, imja jakym TURYST, i raptom cujete “sljak by vas trafyv” “daj napytysj”, “tota fajna kobita” ta in.Treba skazaty, sco kobity, po miscevomu donny-madonny, usich vikovych ta vahovych kategorij vylysj navkolo “legioneriv” rojem , fotobiznes probihav zvavo i chlopci zadovoleno napakovuvaly „euri“ do svojich antycnych hamanciv. далі »
10.01.08
Автор:Krapka Розділ: Куточок емігранта в 0:03 за Луцьким часом
Моє робоче місце. Сьогодні за ним вперше у новому році. Тільки вранці пригнала ковельським поїздом в Київ. І от – знову ту ворк. Спостерігаю за колегами. Невже працюють? Ну невже? Ну так же ж впадло. Може почекати, принаймні, завтра, принаймні понеділка. Ні, понеділок –старий новий рік, хіба до роботи? Кожен в своєму компі, деякі навіть розшифровують відео. У мене – непочатий край непереглянутих касет ще з 2007-го, купа ненаписаних сюжетів, але щось так тепло гріє душу – лінь. Ця мила розмореність, це щастя належати лише собі.. хоча б годинку. ех.. чашечка бридкої кави.. знайомі, так, і листів треба написати, і відповідей..
далі »
22.12.07
Автор:Krapka Розділ: Куточок емігранта в 17:32 за Луцьким часом
Коли я зрозуміла, що люблю це місто, що не можу вже без цих вулиць і настроїв, метро і велелюду, що я теж його частина. я про Київ.
Тепер додому можу їздити нечасто, лиш за потреби знову побачити рідних і друзів, на дні народження бабусь, хоча інколи до нього тягне так, що терпець уривається, до болю. Ці міста – Луцьк і Київ – мої два паралельні світи. У вас ніколи не було враження, що Луцьк не відпускає? він якось по-садистьськи залазить у нутрощі, коли час сідати в маршрутку чи потяг, щоб їхати у інше теперішнє життя, він дістає зсередини давно забуті спогади, ятрить рани, його не хочеться покидати, не можеться їхати. Люблю Луцьк по-страшному віддано. Можливо він не прощає зрадників, за це мстить коловоротами у душі і розрядом у серце. Але варто лише вийти на столичному вокзалі – і все минається, речі набувають свого змісту, зникає араціональний біль і з»являється раціональна любов. На відстані. На відстані його любити легше, незалежніше якось. Як родича.
А сьогодні у мене від самого рана радість, передочікування свята. Я їду додому. Щоб вдихнути цей запах дитинства, щоб вийти біля Лучеська, щоб проїхатися нічними рідними вибоїнами, щоб знову дратуватися через неремонтовані дороги, щоб 2 вихідні – концентровано і на друзів. Часу катастрофічно не вистачає.
Коли я повертаюсь – моє рідне місто краде моє серце.
01.10.07
Автор:Galochka Розділ: Інтерв'ю, Куточок емігранта в 14:45 за Луцьким часом
Вступ
Нас багато, земля куляста, світ тісний. І всі ми в ньому мелькаємо в себе на очах. Важко нас зловити, неможливо зупинити і нереально розговорити. Так воно проходить.
Біг і зупинився. Передивлявся і задивився. Жив і завмер. Так приходить ідея - тоді коли зупиняється світ.
Ця розмова відбулася тоді, коли між нами були сотні метрів, тоді коли кожен займався своїми справами і тоді, коли ми зупинилися, щоб поговорити. Ми використали icq не за призначенням. Ми розмовляли про Луцьк.
далі »
23.08.07
Автор:Galochka Розділ: Про місто, Куточок емігранта в 15:36 за Луцьким часом
Замість епіграфа – загадка.
Kewmr – що це таке? Правильно, так виглядає «Луцьк» у пошуковому вікні гугла, коли ти забув переключити клавіатуру.
Запишіть, будь-ласка, мою домашню адресу: www.Lutsk.dzyga.biz, а тепер по буквах…
Л – любов, У – Україна, Ц – церква, ь – м’яко, К – кохання!
Або
Л – Леся, У – Українка, Ц – цеглу, ь – м’яко К – кладе.
або
Л – люблю, у – уповаю, ц – цілую, ь – м’яко, к – кохаю.
Або
Л – людина, у – уважно, ц – цитує, ь – м’яко, к – кобзар.
Мда, «как много в этом слове…»!
А останнім часом стало ще більше. Ніколи не думав, що в це слово поміститься стільки спогадів і емоцій. Не думав, що воно взагалі буде означати так багато для мане. Не знаю коли яка народиться асоціація до слова Луцьк, але я точно знаю, що у слові Любов перша буква означає Луцьк!
В дитинстві здавалося, що наш Луцьк обов’язково «м’якенький», тобто пишеться з м’яким знаком, а не наш - без.
Спробуємо розібратися, що він і хто він для нас?
далі »
11.03.07
Автор:Cyber Girl :-) Розділ: Куточок емігранта в 20:19 за Луцьким часом
Oce bulo zadowolennia! Shkoda tilky,shcho tak korotko.Hochu usich prywitaty-nash zemliak Klychko Wolodia (Dr. steel hammer) wygraw godynu tomu bij z Ray Austin.I “krasiwo”..z liwoji u 2omu raundi! Dywylas po nimeckomu kanali “RTL” i duze radila,sho ne w Mannheimi,w boxareni ;-) Bidni ludy tam zaplatyly “biesheni”groshi za kwytky,a jim z liwoji wse show zakinchyly w nepowni 2 hwylyny,ha-ha Ruslana spiwala nash ukr.himn.TAk shcho,luchany,”SHCHE NE WMERLA UKRAINA!”
07.02.07
Автор:Krapka Розділ: Куточок емігранта в 14:03 за Луцьким часом
“Добре, що я не живу у Києві. Добре, що це була тільки примара молодості. Через те я його не знаю. Можливо я тільки дещо вгадую про нього.”
Ю.Андрухович “Диявол ховається у сирі”
А от ми живемо у Києві. І кожен зі свого боку якось таки його знає. Ми - люди, які колись чи ще зовсім недавно покинули Луцьк з різних на то причин. Хтось збираєтьмя повертатися, а хтось залишиться тут. Але у кожному частинка рідного міста живе. Так от. Чим це не привід створити власну якусь збірку? Звичайно не офіціозне волинське братство, а якесь класне віртуальне земляцтво. Просто створимо власну розсилку листів, “новачкам” підказутимемо, як тут жити і все таке. Можливо, навіть зустрічатимемось в реалі. От така ідея. Признаюсь, не лише моя. Перші “земляки” уже є. Тому перший наш спільний крок - розсилка. Отож, чекатиму реакції у коментах.
27.12.06
Автор:Krapka Розділ: Різні статті, Куточок емігранта в 18:18 за Луцьким часом
Невинна, на перший погляд, послуга, якою сучасні перевізники намагаються привабити клієнтів – наявність dvd у салоні. Задум – гуманний. Сідаєш у Луцьку в маршрутку, водій ставить диск – і 5 з половиною годин – суцільна естетична насолода (або ж, забігаючи наперед, - страшенна мука).
Пасажир повністю залежить від смаку водія чи наявного переліку фільмів, що, по суті, майже одне й теж. Навіть, коли «керманич» передасть диски, щоб порадитись, усе одно, вибираєш уже з вибраного. далі »
07.12.06
Автор:Krapka Розділ: Різні статті, Куточок емігранта в 21:10 за Луцьким часом
Коли починаєш цінувати Луцьк? Тоді, коли довго живеш деінде. Здавалося б, ось воно тісне місто, залишається позаду, за вікном потяга чи маршрутки минають поля, попереду грандіозні плани. Звичайно усе так, абсолютно так. Тільки вулиці, які колись обмежували тебе, сьогодні здаються рідними. Особливо за 398 кілометрів від тебе і якихось 5 годин. Патріотизм існує. Не у збоченій формі, як це описують книжки. Ти любиш і захоплюєшся, і забуваєш, що тут теж сміття на вулиці і п»яні гопи, але у місті твого дитинства спілкуються переважно нормальною мовою, а не київським суржиком, і не розтягують слова, а чоловіки навіть інколи поступаються місцями у транспорті.
Закинувши собі у «Вибране» кілька адрес волинських сайтів, постійно їх відвідуєш. Звичка. Ніби скриньку перевірити чи зайти в аську. Інколи до смішного, читаєш електронну версію газети «Волинь» чи Луцької міської ради. Хто б міг подумати?
А найдивніше - починаєш розуміти емігрантів. Але у той же час знаєш, чому вони не повертаються. Коли маєш собі тепле місце, коли гроші отримуєш нормальні, коли об»єкт твоєї патріолюбові десь поза, саме тоді вона починає здаватися справжньою, можливо.
Loading ...
