08.01.08

Рок-фест “Тарас Бульба”, або як Полинове поле виграли гран-прі!

Автор:Черезова Варвара Розділ: Музика в 10:41 за Луцьким часом

Дорога. Розповідь моя швидше буде щоденником людини, яка потрапила на фестиваль, ніж репортажем журналіста. З деяких об’єктивних, а більше суб’єктивних причин я не поїхала на фестиваль зранку, але вже о 17.15 я була на автовокзалі і чекала на автобус Луцьк-Тернопіль разом із досить підозрілими на перший погляд, але по суті своїй надзвичайно милими людьми. Наш статок був досить різноманітним: пара палаток, рюкзаків, пакет з харчами і звісно ж вино. Сівши в автобус на превеликий жаль я побачила, що моє місце поряд з панками. Спочатку я ще робили якісь кволі спроби помінятися місцем з оточуючими, але побачивши, що дурних немає мусила змиритися і всістися серед вершків цієї химерної субкультури. Фестиваль Тарас Бульба є безкоштовним, саме місто не є дорогим, і саме це стає визначальним фактором, що притягує до себе молодь з усіх куточків України, як магніт притягує цвяхи. Ми ще не виїхали за межі міста як в одного з моїх сусідів ніби по знаку чарівної палички з’явилася пляшка чого не знаю, скоріше за все самогонки. Із закуски у них виявилося лише кілька бубличків і два помідора. Я вирішила не об’їдати хлопців і випивши склянку (а точніше одноразовий стаканчик) того невишуканого напою я відвернулася від вікна. Подарувавши їм пачку цигарок і 5 гривень я отримала обіцянку бути залишеною у спокої до кінця поїздки. Сподівання мої були марними і вже за дві чверті години вони мило посміхалися мені зі словами: „У кожній поганій хаті п’ють по три”. Я випила другу і третю, забивши на свою доброту поцупила бубличка. Потім мене мучила совість, ймовірно я позбавила обіду когось із цих таких привітних і гостинних людей. Найбільше привернув мою увагу один хлопчина, на перший погляд він здавався нафарбованим, але коли придивилася пильніше то побачила, що то просто два на рідкість симетричні синяки. Вже під час фестивалю я мала радість ще кілька разів зустріти цих новоспечених товаришів і обидва рази вони кидалися мені на шию, пропонували випити і взагалі, були дуже люб’язні. З чого я зробила висновки, що панки попри свою неакуратність (повірте, зараз я підбираю найніжніші і найм’якші епітети) зрештою досить доброзичливий народ. Дубно день перший.

Ну ось і рідне Дубно, за кілька відвідувань фестивалів воно стало для мене таким рідним і знайомим, що я одразу знала куди мені потрібно йти, щоб бути ситою і п’яною. Але поки що моєю метою було знайти товаришів, з якими я і мала жити найближчі два дні, переживати тяжкі ранки, нестачу чи надлишок в організмі нікотину, алкоголю і здорового глузду. Одразу знайшовши знайомі обличчя я поручкавшись попрямувала до місця ночівлі. Ми зумисне вирішили не зупинятися на стадіоні у наметовому містечку через надмірну концентрацію там молоді, що прагнула випивки і відпочинку.

Отже, день перший. В цей день виступо 17 гуртів, що грали переважно альтернативу та панк, ну чи щось таке. Особисто для себе в цей день я відкрила просто чудовий гурт „Обійми Дощу”, тобто чула їх і раніше але вживу зацепило просто неймовірно. Вони яскраво і вигідно вирізнялися серед досить одноманітних виступів конкурсантів (звіжно ж ІМХО, нікого не хочу образити). Файно виступив гурт „Slаp”, хлопці дійсно молодці. Знаю напевне, що виступу „Полинового Поля” всі чекали із завмирання серця. Коли вони з’явилися на сцені натовп просто ревів. І тут в середині виступу, а точніше під час виконання пісні „Полинове Поле” пропало світло… Музиканти в шоці, одразу підупали духом, самі розумієте, що такі форс-мажори добряче псують настрій. Врятувала ситуацію Маріана (вокалістка). Разом з Миколою (гітаристом) вона підійшла до краєчку сцени і жестами попросила публіку замовкнути. Всі стихли у ту ж секунду і Маріана заспівала акапельно. Сказати, що це було чудово – означає не сказати нічого. У мене просто мурашки забігали спиною, потім я чула від присутніх, що не у одної мене. Впевнена, що цей прикрий момент пішов лише на користь, музиканти не розгубилися і показали, що ніщо не може стати на заваді, якщо у серці є музика, а в їхніх серцях вони є! Після виступу люди ще довго вигукували: „на біс!”. Видно, що їх зацепило, ніхто не лишився осторонь цієї магії із милозвучною назвою „Полинове Поле”. Трек-лист:

1. Інтро 2.

Та, що танцює в темряві

3. Полинове Поле

4. На семи вітрах

Гурти, що виступали у перший день:

1. 3 ЧБП (м. Дубно)

2. Краплі Морzу /м. Володимир-Волинський/

3. Серцевий Напад /Луцьк-Чернівці/

4. Сієрра-Леоне /м. Фастів/

5. DK dance /с. Косівщина, Сумська обл./

6. Гапочка /м. Київ/

7. Klinit /м.Дніпродзержинськ/

8. В.О.Д.А. /м. Луцьк/

9. Інсайд /м. Київ/

10.Ellis /м. Київ/

11.ДеКорум /м. Калинівка, Вінницька обл./

12.Обійми дощу /м. Київ/

13.Якудза /м. Рівне/

14.ЕТС /м. Суми/

15.Мій батько п’є /м. Рівне/

16.Slаp /м. Луцьк/

17.Полинове поле (м. Львів).

Тепер про то, що до музики не має ніякого відношення. Під час проведення фестивалю бажаючі могли пройти безкоштовне та анонімне обстеження на ВІЛ-інфекцію/СНІД, яке організував Дубенський міський центр соціальних служб для молоді та Дубенська міська поліклініка. 20 липня всіх бажаючих гостей міста Дубно, які приїхали на фестиваль „Тарас Бульба” і розмістилися у наметовому містечку на стадіоні „Спартак” , частували на обід кулішем, а ввечері козацькою кашею смакували учасники та журналісти – пригощала партія „Наша Україна”, а оскільки я людина аполітична то відмовилася від всіх цих почестей, в тому числі і від гуртожитку. Атже хотілося побачити своїх, файно відпочити. З музиканами познайомилася і так, атже всі вони досить комунікабельні люди і із задоволенням відповідали на мої питання. Мабуть тому, що журналістів було насправді мало і вони ще не всигли набриднути конкурсантам. Отже акредитація знадобилася лише для того, щоб зробити кілька толкових чи не дуже світлинок біля самої сцени. День другий. За підсумками першого дня до фіналу пройшли:

1.Краплі Мороzу /м. Володимир-Волинський/

2.Серцевий Напад /Луцьк-Чернівці/

3.Гапочка /м. Київ/

4.Ellis /м. Київ/

5.Decorum /м. Калинівка, Вінницька обл./

6.Обійми дощу /м. Київ/

7.ЕТС /м. Суми/

8.Мій батько п’є /м. Рівне/

9.Slаp /м. Луцьк/ 10.

Полинове поле (м. Львів). За результатами жеребкування Полинове Поле виступало другими. Того дня вони потішили нас не лише музикою, але й декораціями, файним макіяжем. На початку виступу Юрій (вокаліст) поклав на краєчку сцени гілочку полину, ніби й незначний ньюанс, але то дало свою родзинку. Цього разу гурт відіграв без проблем, все пройшло на „УРА!”. Публіка підспівувала кожну пісню. Музиканти, здавалося, проживали маленьке життя на сцені. Гра світла, магія музики, злагоджена робота музикантів, все це давало відчуття казки. Сім пісень абсолютної ірреальності.

Трек-лист:

1. Інтро

2. З попелу

3. Полинове Поле

4. Нічні птахи

5. Відьма

6. Вітер з півночі

7. Аутро

Також поза конкурсом на другий день фестивалю фольклорними наспівами потішив гурт „Етно XL”. А гурт „Анна” (Гран-прі фестивалю „Тарас Бульба-2006”) дав потужний драйвовий годинний виступ на завершення другого дня. В ту ж ніч вже знали переможців. Гран-прі – Полинове поле /м. Львів/ І місце – ЕТС / м. Суми/ ІІ місце – Гапочка / м. Київ/ ІІІ місце – Slap /м. Луцьк/ Лауреати отримали дисконтні картки від мережі супермаркетів музичних інструментів “МузТорг” Дипломант – Краплі Морzу /м. Володимир-Волинський/ Спеціальною відзнакою були відмічені гурт “Мій батько п’є” Оскільки на самому гала-концерті присутньою я не була – викладаю лише стислу інформацію. Третій день – Гала-концерт, на якому разом з переможцями виступили гості фестивалю: Сергій Чантурія, Степан Чумак та гурт „Кінг Сайз”, гурти „Ніагара”, „Кожному своє”, „Аут Край”, „Берег Бонанзи”, „Бастард”, „Спалені Вітрила”, Сергій Шишкін, а також Олег Скрипка та гурт “Воплі Відоплясова” на закритті фестивалю. На завершення хочу подякувати організаторам, які роблять таку файну справу. Наснаги їм та натхнення. Негативні моменти звісно були, але про них трохи згодом, або вже ніколи;)