04.16.08
Автостоп
«Подорож автостопом — Спосіб пересування, що полягає у використанні попутних автомобілів» (Вікіпедія)
В Вікіпедії після цього визначення ще щось пише про історію виникнення, рекорди, особливості голландського стопу… Але ніц не пише про рідне та близьке до тіла – автостоп по Україні. На терені ЛН я виправляю цей недолік :)
Коротше таке. Бабло закінчилось (5 грн. та копійки – то не бабло), тому я сприйняв це, як знак з гори: «давай, сину мій, треба драйвувати!» Ну, а маючи благословення з гори - нема чого боятися, хоча ні - є. Люди – істоти лякливі, до невідомого завжди настророжі, шкода, та ми всі в цьому схожі. І я не був винятком – позичив в знайомої 70 грн. про всяк випадок (тепер вертати треба >()
Звичайно перед «початком» я проконсультувався в одного шарящого чудака, який порадив починати в ранці, щоб 100% до вечора в дома бути. В ночі стопити – ацтой. Отож по обіді я «почав».
Бляха муха, геть забув. Місце трагічної кончини мого бабла – Київ. Мені б його вистачило, але я посіяв свого студентського (добре, що в столицю втрапив)… повна ціна квитка… Автостоп - наш вибір :)
Як і казав мені Северин (ім’я того, що шарить), з Києва виїхати досить просто: пройшовся 20хв вздовж траси, 5хв зачекав, і ось - я слухаю радіостьоб про дядька Буша (як самий трушний дурко, завітав до нас 1 квітня, свіжу демократію привіз).
Але щастя не вічне – за дві години я опинився біля Житомира… водій їхав в… кудись там на ліво… стопання продовжилось… Що цікаво, там я стояв, ще менше. Друга-третя вантажівка, яка мене помітила спинилась: «Куди їдете? До Рівного?! Клас!». Що правда водій цього разу був нудний - говорив мало і то все матами, радіо якесь москальське слухав та записи гумориста десь так початку 90-х (повний срач :’( ). І тож треба було на нього втрапити на самому довгому відрізку дороги… :-[
О 7 вечора цей жах скінчився, у місті Рівному я опинився. Особливістю цієї точки подорожі є те, що на об’їзній «спарений» луцький та львівський напрямок. І щоб не вводити водіїв в оману, я вирішив перетнути місто та дістатися до прямого шляху «на Луцьк!». І знов ця простота: пряма маршрутка з одного кінця в інший, 1 грн. Краса… Але тут фортуна почала пручатися, не пойми яким боком повертатися: спочатку мене підвіз місцевий тролейбус на 1 зупинку (ну не знав я наскіки далеко в них ті тролейбуси ходять), потім маршрутчик до якогось села (хвилин 3 їхали)… Коротше кажучи, план Б «якшо шо, то на автовокзал» віддалявся і віддалявся… А стояв я вже майже 2 години… сутеніло… я зрозумів, що то вже за круто для першого разу, плюнув, пішов шукати Рівне.
Але нащо здаватись, коли можна не здаватись?! Ішов по дорозі з витягнутою рукою: «Ну а раптом…» Так і сталося. Попався доволі приємний водій, які на відміну від двох попередніх охоче йшов на розмову. До Луцька не довіз, але на Волинь я втрапив. Оскільки то була темна ніч (9 година – ніц не видно, фари очі сліплять, я їсти хочу…) став на автобусній зупинці, бо ну його в ліса, ще чекати. І ось вона – «Манна небесна». За 5 хвилин зупиняється експрес «Київ-Луцьк». 5 грн. Півгодини переглядання 95-го кварталу - і я біля РАГСу (від нього до мене рукою подати). Місіон компліт \m/^_^\m/
(1 голосів, загальний рейтинг: 5)
Loading ...
Loading ...
kotyk каже,
17.04.08 at 18:28
прикольно написано! і подорож вочевидь непогана вийшла! дякую, шо описав то все!
Шрек каже,
17.04.08 at 19:00
та нема зашо, приходьте ще :)
iryna каже,
18.04.08 at 9:15
Pryvit, Shreku, procytala pro Tvoji pryhody i zhadala jak ja v roci 1995 pododrozuvala z Cechiji na Ukrajinu, do ridnoho Lucjka.rasa mojeji podorozi:Praha- Kosice-Uzhorod-Ljviv-Horochiv-Lucjk.Vydy transportu: vanjucyj nicnyj dyzelj z cyhanamy ta insym dobrym ljudom- ljodjanyj i vscertj zabytyj “Ikarus” z bljuvannjam na serpantynach-zaskakuvannja na chodu u pojizd do ljvova, de z mene za kvytok zlupyly neljudsjki hrosi, potim sce j jakyjsj pjanyj prydurok vymachuvav nozem, potim sce kohosj zatjahnulo pid pojizd i joho cy jiji zakryvavlenyj tors valjavsja pid viknamy moho vahona- na stanciji u Ljvovi ja ne zachotila buty pomiz bomzamy- za 40dolariv taxi mene dovezlo do Horochova bo zalysylosj 5hryvenj i kiljka kopijok- kartyna “Nje zdali”- nicnyj vizyt horochivsjkych rodyciv-ranenjko “Pazikom” do Lucjka.Rezuljtat: bezlic vrazenj i try sribni volosyny.
romuald каже,
18.04.08 at 11:46
Ау Чехія! Давайте но на admin@lutsl.dzyga.biz ваші координати! Приєднуйтесь до тусовки емігрантів!
Шрек каже,
18.04.08 at 20:13
Нефіга собі проїхалась!!!
Шкода волося, але та, враження ще ті!!! Більше 10 років тримаються!!!
iryna каже,
19.04.08 at 14:53
Pryvit, svoji koordynaty ja vze poylala i vze zarejestrovana.Chiba sco mozete dodaty mij e-mail: iryna@centrum.cz
iryna каже,
20.04.08 at 21:09
Pryvit, mene znov “zatjahnulo” na “Podorozi” - chocu hordo pidtverdyty, “sco nasoho cvitu- po cilomu svitu”.Pryjslosj meni nescodavno vidvidaty sonjacnu Italiju, zokrema Rym, z usima joho monumentaljnymy statujamy, Kolizejamy ta insymy cudesamy - ce vse, zvycajno, nezvycajno zachopljujuce, ale po-spravznjomu ostovpijes a potim hordo vyprjamyssa, koly u Vicnomu misti pocujes ridnu movu.Ta sce j jak!Sered natovpu,v maljovnycych obladunkach rymsjkych legioneriv pochodzaly dvoje stavnych chlopakiv, jaki svoje “komercijne” “Foto, signori, cinque euri” scemno rozbavljaly “Shljak by tja trafyv” abo z smacno opysuvaly prynady jakojisj miscevoji donny-madonny. Sce v odnomu ristorante z carivnoji italijky z cudovoju olyvkovoju skiroju vyjavylasj odesytka Tanja - jaka nadzvycajno zradila zemljakam i prynesla nam velycezni porciji smacnjuscych lasagna.Slovom,zavdjaky takym zustricam, ta j cilkovytij pryjemnij atmosferiv Italiji ne vidcuvajes sebe cuzym i samotnim, jak skazimo u tij samij Cechiji.Vivat Italija!
romuald каже,
20.04.08 at 21:35
а ти б не хотіла, це все в гарненько упакованому вигляді на admin@lutsk.dzyga.biz відіслати, щоб опублікувати як статтю? ;)
iryna каже,
22.04.08 at 17:43
Dobre, sprobuju ce “upakuvaty, bantykom zavjazaty ” ta j poslaty.
Cinnamony каже,
26.04.08 at 0:37
ооо… щойно почала читати, думаю “щось знайоме… чи то не Шрек писав?”)))
Шрек каже,
29.04.08 at 21:50
:D
зарах
:D