02.25.08
Empty spaces
Empty spaces
What we are looking for?
Abandoned places
I guess we know the score…
…Рахунок… Сьогодні виграла смерть чи життя? Годину тому я співала ці рядки і не знала, що сьогодні смерть скоса подивиться на мене і своїм поглядом подарує натхнення.
…Біля дороги стояли зіваки. Чому? – я не знаю. Вони ж всі бояться померти, чому ж тоді спостерігають? Чи насолоджуються життям? Мабуть, хоча би кожен другий задумався, чого таки вартує кожна секунда того вечора. А може, їм просто цікавий хід минулих подій; це просто чергова історія, про що можна буде потім потрандіти по телефону зі знайомими, або з сусідами. Їм нудно жити, а тут пригода, нехай і чужа. Але ж є можливість відчути себе слідчим, висуваючи ті чи інші версії, звинувачуючи то водія таксі, або ж іншого автомобіля. Кому історія, кому трагедія, кому щастя, а кому і звичайна робота… Працівник швидкої скоріше за все був би не проти допити ту філіжанку запашної кави; службовець дорожньої патрульної служби лише кілька хвилин тому дізнався, що у нього народився син; а той, що лежить на дорозі поспішав до коханої. І в якийсь момент усе пішло не так.
…Спішив жити. Як і завжди. Улюбленою фразою ще з самого дитинства була: «Час – гроші». Це ж нормально, в цьому світі мало не з пелюшок цю «істину» втлумачують в голови немовлятам. Витрачав гроші, щоб купити час, який приносив за собою ще більше зелених купюр. І на цей раз він вирішив підкорити собі час – цього вечора він був у руках таксиста. Ну чому ніхто не хоче зрозуміти, що наші години, хвилини і навіть секунди набувають значення і цінності лише в житті, а не в гонитві невідомо за чим. Але йому таки вдалось лише за кілька гривень купити вічність. Тепер він там, де не поспішають, але й там, де не платять…
…Я не знаю жодного з учасників цієї історії. Я – лише пасажир маршрутного автобуса. І мені все рівно… мало бути. Але хтось кинув на мене погляд і подарував натхнення. Той хтось – це невідомість, невизначеність, страх, ілюзія, надія і, навіть, чиясь робота…
On and on
Does anybody know what we are living for?..
І я не знаю. І ніхто не знає: ні водій таксі, ні той закоханий, ні працівник швидкої, жоден із зівак. Тоді й не шкода померти… якби ще й не було так страшно… От тому:
Show must go on…
Show must go on…
Ця пісня звучала в моїй голові протягом всієї дороги додому: до, під час і після зустрічі з тією, що подарувала мені сьогодні натхнення.
(2 голосів, загальний рейтинг: 5)
Loading ...
Loading ...
romuald каже,
26.02.08 at 0:20
гарно….
kotyk каже,
27.02.08 at 20:49
ага. Добре написано!!!
Meh каже,
03.03.08 at 1:12
Тут не просто добре написано, ці слова заставляють задуматись над багатьма речами… Зокрема над тим, що життя не таке вже й довге і чи варто присвячувати його гонитві за матеріальними цінностями. Про те, що люди живуть в своєму маленькому суб’єктивному світі і забувають про основну істину - любов.
“Любов ніколи не перестає.”
Artem каже,
06.03.08 at 15:10
Любов ніколи не перестає - подумав Фреді Меркурі і помер від зараження спідом. Мільйонер хрєнов. Who Wants To Live Forever? То правда шо він був гомосек? Чи він просто любив приймати участь в оргіях?I Was Born To Love You!
Tanjeta каже,
06.03.08 at 15:42
Та мені все рівно гомосек чи ні. Він був творчою людиною і жив як відчував йому те потрібне. З тою ж радістю з впевненістю можу заявити, що і наш високоповажний український поет Т.Г.Шевченко також був тим самим гомосеком. Для творчих людей не існує статі, для них були створенні почуття і відповідно ж мистецтво
Artem каже,
07.03.08 at 15:03
Т.Г.Шевченко? Та нє, невірю. А звідкіля така інформація? Я про Меркурі можу привести багато посилань де є докази. А от про Шевченка нечув шось. Про Пастернака знаю, про Бродського знаю, про Толстого навіть тож)))
Та і необов”язково творчій людині бути із всякими там відхиленнями. Он Пушкін наприклад - нормальний світлий геній.
Та і нема про шо тут сперечатись. А взагалі то ваша саття сподобалась (то я без підлещувань).
Tanjeta каже,
07.03.08 at 16:14
Звідки відомості? А думаєте на парах ми тільки возвеличуєм наших коханих метрів літератури? Хоч би і не так)))) бо нікому не цікаво слухати в університеті те, що і в школі, от і приходиться вишуковувати якісь цікавинки, а викладачі їх немало таки знають)))
А за проявлений інтерес до моєї статті велике дякую))))