02.22.08
((( Три мене)))
Нещодавно я записала вислів у свій майбутній словник термінів:” емоційна фригідність”. Нічого нового, просто сподобався. І все ж я думала, як можна жити з таким діагнозом допоки…саме не потрапила під його вплив.
Все. Все - це все, інших варіантів бути не може. Це кінець, це фінал, це енд і так далі на всіх мовах нашої галактики.
Все - то все. Я не знала, що сказати. Я все розуміла , але нічого не відчувала. Мене сьогодні є 3 : та, яка все знає, та, яка все відчуває і та, яка все це пише. І чомусь саме перша слухала його. так просто , наче він говорив про кінець якогось фільму. Тільки от фільм був про нас.А вона далі просто сиділа, говорила, що в стані тупняку і взагалі десь в прострації. Да, потім запитала який його улюблений колір, який, та, що відчуває, не встигла дізнатись.Бо,та, що все знає, сьогодні набагато сильніша і напевно залякала другу, бо та, що відчуває до мене приходила тільки тоді, коли припирало виконати фізичну потребу, а потім пішла в астрал, але й там виявилось зайнято. Та, яка все це пише зайняла собі vip-місце і смачно потягує шампанське.
- Іди геть! Тобі тут не місце.
- Помиляєшся, я тут живу.
І та, що відчуває зникла - вона сьогодні слабка і беззахисна, як немовля.
А та, яка все знає, пішла на двір топтати сніг. Вона ніколи не думала, що це такий кайф - слухати “скрім” снігу. Потім, обезструмивши(банально повиключавши світло)у всьому під”їзді світло пішла на останній поверх і написала в мобільномому-Я не хочу нікого:бачитислухатинюхатикусатимовчатикохатиходитилокитишукатикричативбиватикремуватичіпатизникатинявчатичорнітиістиплакатизнативмиративідчувати.
а та, що відчуває закричала:”Хто вкрав моє серце зі шведського столу?”.
І врешті-решт та, що все це пише напилась якоїсь дивної суміші з бульбашками і пішла читати якийсь чужий зошит.
Завтра вона проснеться від сушняка (мама казала, що не треба змішувати!), поїде на дибільну консультацію, і тільки потім, приїхавши додому і включивши музику з фанфарами повернеться! та, що відчуває все. Тільки тоді всюди вона буде бачили його обличчя, згадувати , сумувати і захоче плакати. Але сліз вже немає.ЕНД…


kotyk каже,
23.02.08 at 23:28
класно написано.
Meh каже,
24.02.08 at 10:33
Оригінальнос, шукай себе!))