12.30.06
Інтерв’ю засновників “ЛН” газеті “Ініціатива”
Кілька тижнів назад журналісти газети “Ініціатива” взяли інтерв’ю в засновників сайту “Луцьк неформатний”, яке і було опубліковане незабаром. Але нам прийшла в голову думка, що не всі наші фанати та сподвижники зможуть знайти в архівах через років так п’ять саме цей номер газети, тому з нагоди приходу Нового Року ми вирішили опублікувати його тут, так би мовити, для Історії. Щоб через кілька років юний лучанин чи лучанка міг перечитати це інтерв’ю, увібрати в себе глибину виказаних думок, перейнятися цими геніальними і неповторними ідеями, які висловили ці неперевершено талановиті і скромні люди… Як стверджують самі засновники, вони були просто вражені, що газета розмістила весь висловлений ними потік занудної маячні творчих роздумів і цей матеріал зайняв ЦІЛУ сторінку!
Отже, поїхали! (Наступні рядки, це тіпа епіграф, розумні слова видатних дядьків, нам просто приємно думати, що це ніби нашого сайту якимось чином стосується)
Про істину потрібно говорити і говорити безперестанно, бо навколо нас знову і знову проповідується хибне, і до того ж не окремими людьми, а масами. В газетах та енциклопедіях, в школах та університетах хибне завжди на поверхні, йому затишно і привільно від того, що на його стороні більшість…
(Йоганн Вольфганг Гете)
Коли і як виникла ідея створення сайту «Луцьк неформатний»?
Galochka: Здається, недавно, всього рік тому, але для мене це - дуже великий проміжок часу. Такий великий, що важко пригадати і як, і коли. Ми тоді спілкувалися на нашому форумі і прагнули залучити людей, але цільова аудиторія заздалегідь була обмежена специфікою сайту. І тоді хтось із нас видав ідею про створення загальноміського сайту. Ми зайшли на офіційний і він нам відразу не сподобався. Тому було вирішено робити щось принципово інше, не таке адміністративне і обов’язково безкорисливе, не комерційне. Сайт проходив довгий шлях від крилатих ідей до важкої і скрипучої реалізації.
Romuald: Ідея була суто панківська: показати Луцьк в іронічно-гумористичному вигляді, так як ідея виходила від проекту «СеЛяВі», який власне, займався суто гумором. Тобто це первинно мав бути стьобний сайт, така собі іронічна картинка-погляд на Луцьк. Але по ходу вияснилося, що в Луцьку взагалі немає будь-якої альтернативи офіціозу, тому довелося працювати серйозно, вживаючи елементи гумору і доброго панку лише в окремих статтях…
Чому саме неформат, чому не комерційний проект?
Galochka: У нас є тверде переконання, що найбільш дорога річ – та, яку робиш безкорисливо, тобто від щирого серця. Ми всі вільні люди і в нас є багато своїх справ і переконань. Але відкриваючи сторінки інету, ми, ніби, починаємо жити іншим життям, де створюємо собі імена і залишаємо якусь інформацію. Хочеться, щоб ця інформація була систематизованою, а головне – цінною і для інших користувачів, бо в цьому й полягає зміст поняття інформації.
Romuald: Як і в будь-якого егоїстично налаштованого чоловіка, виникала ідея якось це все комерційно обумовити: типу зробити форум, де робилися б оголошення за гроші, чи банер якийсь, чи ще щось таке… Але згодом прийшло дорослішання і отверезіння – таких сайтів є повно, навіщо це все? Коли ти доходиш до тієї думки, що все, що робиться за гроші, має якийсь егоїстичний присмак, і коли робиш ще один крок наверх, щоб глянути на це з позиції інших – розумієш, що гроші – це не те, чого ти прагнеш, це просто засіб, за допомогою якого можна виявити свої творчі прояви. Просто треба піднятися над цим, і тоді воно принесе справжній кайф, коли відчуєш, що твій проект потрібен іншим!
Чи є ще подібні сайти?
Romuald: Не зустрічав. Мабуть і нема. Принаймні, «СТІНИ» точно нема. І «КАРТИ» нема. В Рівному намагалися схожу карту розробити, але потім запал пропав. Але якщо є – то нічого страшного, це навіть нам приємно!
Galochka: Можливо є схожі, але вони не про Луцьк.
Що є особливостями Луцька неформатного?
Romuald: Особливістю є сам сайт, див. пункт 3. Просто більшість людей ще не зрозуміли його концепцію: якщо ти хочеш про щось написати, що якимось чином пов’язане з Луцьком – тобі дають можливість. Особливість в тому, що це не приватний проект. Нам вдалося позбутися власних амбіцій. Це не чийсь суб’єктивний погляд на місто і події в ньому. В ідеалі – це демократія в чистому вигляді :)
Galochka: В Інтернеті важко назвати якісь особливості одного сайту, тому що кожну особливість можна знайти на інших. Спробуємо скласти набір особливостей:
Регіональний та інформаційний – регіон місто Луцьк. На сайті описуються і висвітлюються події, що пов’язані з життям нашого міста, або життя очима лучан.
Основа сайту – це люди, яких ми бачимо, коли закриваємо очі. Якщо ми спробуємо уявити наше місто і уявно порівняти з іншими містами Західної України то побачимо, що, в цілому, міста схожі і люди в них схожі і їх професії, і їх проблеми. І вся та сила людей нагадує панорамну чорно-білу фотографію якогось мітингу, фотографію на якій сукупність людей виступає одним об’єктом, масою. Візьмемо п’ять таких фотографій з різних міст, покладемо перед кимось з мешканців нашого міста і попросимо визначити, де зображено Луцьк. І кожен, хто б виконував це нелегке завдання, почав би вдивлятися в натовп і побачив би різні професії, вікові групи, соціальні відзнаки тощо, але це не дало б жодного позитивного результату – всі натовпи схожі… Але ось він, розглядаючи наступну фотографію, бачить десь в натовпі обличчя людини, що тримає гітару чи серед сірих мундирів і пальто зустрічає середньовічні лати. Наш явний лучанин обводить ці постаті червоним маркером і вказуючи точно на них з 100 % впевненістю заявляє – це Луцьк! І аргументує: перший на фото - Саша, що ходить по місту і грає на гітарі – ну хто його не знає, а другий - то Сільвер, він рицар, в нього є великий середньовічний меч і прикольна шапка з лисячим хвостом. А тепер візьмемо уявно ножиці і виріжмо з фото ці дві постаті, і наш уявний лучанин вже не зможе визначити луцький натовп… Фотографії в нашому прикладі – то наша пам’ять, через рік фото буде іншим і будуть інші люди. Завдання неформату – залишити в Інтернеті згадку про цих людей.
Чим неформат відрізняється від формату?
Galochka: Звертаючись до вищенаведеного прикладу, візьмемо двох журналістів попросимо написати їх статті про людей. Форматний журналіст почне шукати актуальну для суспільства тему, наприклад, День міліції. Потім придумає тему, наприклад – Важке життя простого міліціонера в Луцьку. Потім візьме лупу і буде детально розглядати на вищезгаданому фото міліціонерів. Тобто, їх мундири, нагороди, вік і т.д. Потім шляхом відбору підбере молодого ДАЇ-шника, батька трьох дітей, з відзнакою «За мужність» і чесними очима. І наш задоволений журналіст побіжить брати в нього інтерв’ю, в якому буде оплакано долю і оспівано мужність. Ця відкорегована редактором стаття з’явиться в одному з часописів нашого з вами життя нашого ж міста. Після виходу часопису декілька примірників попаде в архів і через 20 років до примірників, як до історичних документів звернеться молодий історик і зробить висновок про нелегку долю міліціонерів в 2000-2005 роках у Луцьку. Приблизно т