12.27.06
Маршрут «Київ - Луцьк» - примусова фільмотерапія
Невинна, на перший погляд, послуга, якою сучасні перевізники намагаються привабити клієнтів – наявність dvd у салоні. Задум – гуманний. Сідаєш у Луцьку в маршрутку, водій ставить диск – і 5 з половиною годин – суцільна естетична насолода (або ж, забігаючи наперед, - страшенна мука).
Пасажир повністю залежить від смаку водія чи наявного переліку фільмів, що, по суті, майже одне й теж. Навіть, коли «керманич» передасть диски, щоб порадитись, усе одно, вибираєш уже з вибраного.
Для тих, хто їздить у Київ «точково», тобто раз у кілька місяців – це, звичайно, не проблема. Кому доводиться частіше – дивляться одне й те ж по кілька разів. Їхала одного разу поруч зі мною студентка, яка «Розлучення по-американськи» мусила переглянути всьоме. Це ще прийнятний варіант. Особисто зі мною траплялося гірше. Ненавиджу сучасні російські бойовики, типу «він служив в Чечні» і подібні. Але саме їх, як і шансон, надзвичайно полюбляють ставити водії. Найвідоміші «прослухала» щонайменш двічі.
Вихід є. Протест проти тупих фільмів можливо й подіє. Але не факт. Поб»юсь об заклад, що частина пасажирів почне на вас дивитись скоса, а затяті «кіномани» активно відстоюватимуть право на «насолоду». Проте «найцікавіше» трапляється, на щастя, рідко. «Криве дзеркало» у дорозі – і мозок просто не витримує. Але сміх за спиною сповіщає, що можливо ти й не один, але їх, фанів інтелектуального гумору – більше. Терпи.
А ще водії дуже вразливі створіння. На закид про те, що фільм варто змінити, частина ображається і взагалі вимикає телевізор. А я взагалі люблю, коли dvd-техніка не працює. Принаймні, голова відпочиває, не треба сваритися, щоб зробили тихіше, не дратуєшся від тупих комедій і спокійно їдеш додому із власними думками у голові, а не «забитими» фразами придуманих героїв.
Ось такі суб»єктивні згадик-роздуми напередодні відвідин рідного Луцька.
(4 голосів, загальний рейтинг: 2.75)
Loading ...
Lacrima каже,
29.12.06 at 9:57
Особисто моє життя з Києвом не дуже повя’зане, але часто доводиться їздити у Лвівську область. І хоча, мабуть, це порівнянню не підлягає, бо 5,5 годин до Києва і мої 2,5год-речі несумісні. Але я за ці 2,5 годин переслухала не тільки весь існуючий російський шансон, а й цілу збірку весільних пісень. Про дешеву середньостатистичну попсу і не згадую.
Останнім часом рятуюсь лише плеєром. Бо тільки так можна побудувати бар’єр між “ними” і “я”.
Фадєєва,дійсно моє призвище каже,
07.02.07 at 1:48
Шалено дратує не сама музика,а ХАМСЬКЕ ставлення ОБСЛУГОВУЮЧОГО(водіїв) персоналу до пасажирів.До аварії їздила власним авто,а доки купила нове,спробувала ,так званий громадський транспорт..”найніжніше”, що я почула на свою заувагу не палити в салоні..ви не повірите..
-Я зараз вимкну світло,а ви хлопці придушіть ту к…
ось такою була реакція водія..