08.08.06

“Друїди”*, “Гармидер”** та “Бревіс”*** – на колесах!

Автор:Galochka Розділ: Різні статті, Подорожі в 18:46 за Луцьким часом

або форматна україно-польська співпраця у не надто традиційному вимірі – велосипедному
         Коли в тому, що всі називають Європою значна частина люду вмостилася у сідельця велосипедів, українці вважають вер�?иною престижу розпластатися в сидінні авта, а те, що можна застукати когось із чиновників за крутінням педалей годі й уявляти. Втім, все ж спробуймо вималювати собі образ когось із на�?их “займачів крісел” верхи на залізному коні. Веселенька картина може вийти. Чи не так? А бургомістр (по-на�?ому міський голова) польського міста Краснік пан Пьотр (себто Петро) – може бути окрасою  будь-якого “рейду роверовего” (по-на�?ому велотуру).

Як колесо поляка вкотилося на українську землю         Пересікла кордон польська велобратія на чолі з Пьотром Чубіньскі в Устилузі. За попередньою домовленістю, укладеною головою Волинського обласного екологічно-туристичного об’єднання “Друїди” Юрієм Моклицею, лучани зустрічали їх на українській стороні, щоб показати скарби Західної України. Розцяцькований коровай, вітально-величальна пісня від музичного гурту “Бревіс” і синьо-жовті стрічки повисли на польських велосипедах.
У цьому випадку повний формат – абсолютний респект. По тому - разом до древнього Володимира-Волинського. Відчайду�?на українській дев’ятці, заручив�?ись підтримкою Міської Ради та знаного в Луцьку дивака, який щосезону накручує не одну тисячу кілометрів – Валентина Люпи, також забажала посмакувати велоромантикою. І це при тому, що й досвіду серйозного катма і велосипеди в декого ще “ті” – добрі, радянські. І, може, по дорозі то та, то ін�?а складова цієї братії �?кодувала про своє рі�?ення. Але це було ли�?е тоді, коли муляло сідло (то зависоке, то занизьке), відлітала педаль, ляскала �?ина…
 

 Отож - до Львова – через Нововолинськ, Червоноград, Жовкву…,
щоб  по тому зрозуміти – 70 кілометрів на день - це ж ігра�?кова відстань! І що таке, зре�?тою, якихось 200 з гаком кілометрів (від Устилуга до міста Лева) проти 40-а тисяч, наїжджених деякими поляками?
 

Підманула, підвела…На пристанищі доводилося чухати потилицю, роздумуючи над тим, як пояснити поляку, якого вищі сили милували від насильного вивчення “руского язика”, чим слово “підманула” відрізняється від слова “підвела”. Доводилося стримувати сміх, коли поляки, мов діти, дивувалися і раділи з того, що після 23-ї години у нас працюють кафе і бари, і пищали від задоволення, побачив�?и, “найде�?ев�?у в цілім світі горілку” – за 20 гривень.
 

“Піво му�?е бичь” (по-на�?ому – “пиво мусить бути”) Цієї нехитрої польської пісеньки поляків вчили українці. А як ми показали як у нас співають!
Найбіль�?е «паньству» припала до ду�?і народна “При долині кущ калини”.  В обробці Марії П’явки (гурт “Бревіс”), з баяном, акордеоном і гітарою, вона звучала просто дивовижно. Сусіди ж найохочі�?е виспівували “Гей, соколи” польською. А там є слова: “А як умрем поховайче на зєльоней Украінє”…  Поховано їх тут чимало, зокрема - на Личаківському кладовищі у Львові. Може, пам’ятаєте конфлікт міждержавного рівня навколо “кладовища орлят”? Оце місце – заключний етап велотуру… й головний.

Із неприємністю мусимо констатувати – вони не надто захоплювалися на�?ими храмами та історичними спорудами (деякі чудові місцини навіть просто зігнорували). Але ми певні – це не тому, що не було на що дивитися. У мар�?руті - монастир у Нескиничах, історичні споруди Белзу, замок у Крехові й багато ін�?ого. Вони так поспі�?али до Львова! Злива не завадила їм спинитися на площі Міцкевича, а звідти одразу – не одяг су�?ити і пити теплий чай, а - на згадану «Личаківку».  Патріоти поляки! Вчімось, вчімось… 

         До речі, поляки кличуть “Друїдів”, а біля і них - і “Гармидер” та “Бревіс” “колесити” польські простори.
 

*«Друїди» - екологічно-туристичне об’єднання
** «Гармидер» - молодіжна театр-студія
*** «Бревіс» - гурт авторської пісні

(матеріал було підготовано театром-студією “Гармидер“)

(0 голосів, загальний рейтинг: 0)

 Loading ...