07.17.06

Зінчук Са�?а

Автор:admin Розділ: Інтерв'ю, Тусовки Луцька, Театрали в 21:18 за Луцьким часом

Інтерв’ю з Са�?ком - представником театральної тусовки

- Назви себе, як тебе представити на сайті?

- Зінчук Олександр Віталійович, можна Са�?а :)

- Хто такі театр-студія «Гармидер», що вас об’єднує і чим ви відрізняєтесь від ін�?их?

- В нас різні люди, по різному мислять, різну музику слухають. Є одне спільне – це те, що ми любимо театр, в повному розумінні, не тільки як актори, чи як глядачі. В нас театр-студія якраз через те, що студія виховує. В минулій постановці як режисер себе пробувала Руслана Порицька, в нас постійно є музиканти, які з нами співпрацюють, є художники, декоратори, художники по костюмах. Також не можна сказати, що це професійні художники, але вони себе в цьому пробують.

- А чим ви відрізняєтесь від ін�?их театрів?

- Ми відрізняємось від академічних театрів, бо це театри, які мають своє постійне приміщення, в ньому займаються, це люди, які займаються цим як професією. В нас же люди займаються різними професіями. Практично немає двох людей, які займалися б одним і тим же. Аматорські театри, особливо при університетах, - це студенти, в нас же є люди, які вже позакінчували університет і, незважаючи на роботу, на зайнятість, на те, що дехто вже сімейні стали, все рівно займаються театром, тому що це їм подобається. Варто було відзначити, що студія стала таким місцем, де багато людей зустрілися, серед нас, наскільки я знаю, є дві сімейні пари, які познайомилися тут на студії, подружилися, одружилися і продовжують займатися в студії.

- Ти себе вважає�? актором?

- Я наразі тільки актор.

- А чим відрізняється актор від не актора?

- Актори відрізняються тим, що вони в житті трохи біль�?е помічають. Будь-яка історія, те, що відбувається в громадському транспорті, в подаль�?ому може знадобитися на сцені. Досить часто буває, що можна побачити якусь цікаву мізансценку на вулиці і розуміє�?, що це треба запам’ятати, відкласти собі, тому що так чи інак�?е буде така ситуація, що треба буде зіграти на сцені.

- Хто ніколи не стане актором?

- Я не вірю, що є люди, які не зможуть стати акторами. В кожному є якийсь талант, чи своє акторське амплуа. Хтось не зможе зіграти комедію, але буде дуже гарно виглядати в трагедії. Будь-яка людина може стати актором, це залежить від її бажання, від того, чи зможе вона віднайти це в собі, знайти те, чим вона на сцені може займатися. Не всі є такі обдаровані, що можуть на сцені грати будь-кого.

- А є якісь принципи, кодекс честі акторів?

- Писаного кодексу, звичайно, нема. Але в нас на студії є мінімальне правило, що ми стараємося робити один одному зауваження. Незважаючи на те, що в кожної вистави є режисер, все не видно. Тому кожен щось бачить, кожен вносить щось своє і ніхто через це один на одного не ображається.

- Чого ніколи не зробить справжній актор?

- Він ніколи не скаже, що він найкращий.

- Заради чого ти цим займається? В чому «момент істини»?

- Є два моменти: пер�?ий, це такий, трохи егоїстичний, це незвичайне відчуття, коли ти виходи�? на сцену. А другий - коли ти розуміє�?, що це потрібно, що ти приноси�? комусь задоволення.

- Як ти став актором?

- Трапилась така ситуація. В мене був один друг і я знав, що він займається в цій студії. Але так як я навчався в ін�?ому місті, бачилися ми рідко і вистав їхніх я не бачив. Одного разу я хотів його побачити і запитав, де його можна знайти. Він каже: «Приходь в на�? театр-студію, подиви�?ся, чим ми займаємось». Я прий�?ов, мене попросили почитати тексти, я почитав текст, мене попросили зали�?итися :) Так і зали�?ився, таким підступним �?ляхом, про що не жалію.

- Яке твоє найбіль�?е враження як актора? Коли відчув найбіль�?е задоволення?

- Сьогодні :))

- Найбіль�?а невдача?

- Кожен раз бувають якісь невдачі, це залежить від того, наскільки це було помітно. Бувають такі невдачі, коли ти розуміє�?, що це було неправильно зіграно, перекручений текст, чи неправильна мізансцена, але глядач цього може не помітити. А от коли глядач це помічає, це і є невдача.

- Що тобі найбіль�? не подобається в тому, чим ти займає�?ся?

- Найбіль�?е ламає кайф, коли під час вистави людина виходить з залу.

- Як вас можна знайти, якщо хтось зацікавиться?

- Ми збираємося двічі на тиждень, в понеділок і четвер, вул. Винниченка, пер�?ий корпус ВДУ, «корпус з бюстом» :), кімната 106. Вхід вільний, вікових обмежень немає.

- Що потрібно, щоб стати актором? Стратегічно і тактично

- В загальному – захотіти. А тоді вже пробувати, знаходити себе в певному амплуа, пробувати награвати різні ролі. Люди різними �?ляхами приходять в театр.

- Твоя мрія як актора, чого ти хоче�? досягти?

- Щоб це ніколи не закінчувалося. Тому що, коли один раз це відчує�?, попаде�? в цей котел, то потім без цього ніяк.

- Хто для тебе справжній актор, орієнтир?

- Мені подобається як актор на�? художній керівник Лариса Зеленова, мені подобається Адам Володимирович, який сьогодні з нами виступав. Навряд чи можу назвати людину-ідеал, до якого я прагну. Тому що кожна людина – це певні рамки, певні обмеження, навряд чи я хочу загнати себе в такі рамки.

- В кого варто було б взяти інтерв’ю як в актора?

- Думаю, в будь-кого з на�?ої студії, особливо в людей, які займаються цим трохи дов�?е, ніж я. Це і Руслана Порицька, і Павло Порицький, і Ліпич Володимир, і Алла Томанська.

- Ти може�? сказати щось від себе, можливо таке, що ніколи б не потрапило в офіційну пресу?

- Хотілося б, щоб репетиції проходили в актовому залі, а не посеред коридору, як іноді буває. Тому що актовий зал, хоча в нас і виділений час під нього, зайнятий. Хотілося б, щоб декорації не звозилися з усього, хто звідки може, по бабцях, по селах, щоб це було біль�? організовано. Хочеться власне приміщення. Хоча зрозуміло, що це є нереально з тої точки зору, що ми не є професіоналами, тим не заробляємо на життя.

- Твоє побажання для акторів.

- Приходить в голову тільки «творчих успіхів», хоча це можливо і банально, але це так і є.

- Ти щасливий як актор?

- Я щасливий як людина

- Що таке «неформат» в твоєму розумінні?

- Це якась відмінність від �?аблонів, від �?аблонного мислення. Займатися тим, чим хоче�?, незважаючи чи це популярно, чи не популярно, як на тебе будуть дивитися люди. Всі дуже переживають, як на це подивляться тато, мама і сусіди. Особливо сусіди. Не зважати на це і жити так, як тобі подобається – це і є неформат.

- Що б ти хотів побачити на неформатному сайті?

- Хотілося б побачити неформатну культуру. Не те, що відбувається стандартно в театрі, на площі, а те, що відбувається в самодіяльних студіях, в самодіяльних музичних колективах, в самодіяльних художників.

- В представника якої б ін�?ої тусовки нам було б варто взяти інтерв’ю?

- Мені було б цікаво взяти інтерв’ю в людини, яка їде в мар�?рутці і слухає по мобільному телефону «Руки вверх» і «Фактор 2». Цікаво було б поспілкуватися з такою людиною на рівні інтерв’ю, бо просто з таким людьми мені важко спілкуватися :)

- Тепер трі�?ки про театр-студію. Ми сьогодні бачили класичний театр, класичну постановку. А в вас є, наприклад, якийсь авангард?

- Не так давно була прем’єра ін�?ої вистави «Дев’ятий місячний день». Це сучасна українська вистава з цікавими режисерськими ходами. Зараз в по�?уках нового матеріалу, хочеться чогось такого цікавого, авангардового. Не так давно ми всією студією їздили в Львів на театральний фестиваль, нам сподобалося як працюють люди в таких напрямках…