01.30.06
Славсько-манія або один день з життя екстремалів Зустріч старих і нових знайомих
Був звичайний день, п’ятниця, якій нічим не відрізнявся від ін?их п’ятниць (ну хіба ?о не 13-те). Невеликий відступ: я не збиралась на лижі взагалі, тому як буквально в минулі вихідні “відкрили” і “закрили” Тростян.
Я точно знала, що їдуть друзі та знайомі (дивись статтю….), причому потихеньку починала придавлювати “жаба”
Цілий день прой?ов в сумнівах між тим, “ to be or not to be …», їхати, або не їхати. Перемогла “велика зелена жаба”!!! В 21.00 тої самої п’ятниці було вирі?ено “ЇДЕМ!!!”. Швидкі збори і ось вже зустріч на з/д вокзалі.
Толпа зібралась неслабка, так ми ще не їздили, а саме Ігор, Ксюха, Андрій (він же Елвіс), Танюха, Са?ка (він же Са?а Белий), Я (вона же Валерія), Богдан, Серега (він же Неврік) і ще 3 тимчасово невідомі людини, які теж, як виявилось, їдуть на лижі.
Історія про потяги
Троха заставила нас хвилюватись Ксюха, яка ще в 22.15 (для довідки: потяг Брест-Чернівці відправляється о 22,30) була в центрі Луцьку, причому “спокійна як танк”. По цьому поводу мною був занотований вислів Ігоря при появі на горизонті вокзалу Ксюхи: “Нууууууу, так навіть не цікаво, ніхто не буде бігти за поїздом”.
Дорога до міста Лемків прой?ла ?видко, в пересуваннях з вагону в вагон (не всі були разом), всі дружно лопали Ксюхіни “бутікі” і дома?нє вино, закінчилось все, як завжди, пивом і веселим “гі-гі-каньем” на весь вагон.
Перебування у славснозвістному місті Лева було неперевер?енно-сумно-пивним. Весь прикол був в тому, що в касі не було квітків на Славськ!!!!! В ре?ті-ре?т, “вибили” в злої тетькі-касир?и 2 білета в різних вагонах (перевага була віддана Ксюхі і Танюхі). 6 фанатів (в тому числі Я) ли?ились “бомжами” і після декількох спроб “поселитись”нам було виділено тамбур і треті полки за скромну плату в 5 гривень. Спати хотілось дико!!!Тому мною було вирі?ено поселитись на третю полку. Пацани ли?ились “спати” в тамбурі. Ледь втиснув?ись і майже не дихаючи (бо не було чим), втрамбувалась в “клетчатую” полку (мається на увазі новий модний вагон) і спробовала заснути. Проснулась після Стрия від дикої болі у всіх м’язах від “модних клітинок” і побачила великі очі сусідки з 2-ої полки (піді мною). На?их поселили на 2 звільнив?ихся полки і вони мирно дрихли до самого Славську. 7.30 – Славськ!!! Наре?ті!!! Вий?ли всі……….крім Танюхі. Танюха, по якійсь дивній випадковості, поїхала далі (провідник, гад, не збудив)………У всіх був ?ок…… В Танюхі теж……Провіднику від Танюхі, думаю, дісталось і він почув про себе стільки нового, що не забуде ніколи.
Сонний, але вже урбанізірований, Славськ
Після втрати однієї людини, ми поповзли на базу прокату спорядження в “Динамо”. Лижі були взяті, кава була випита, Танюха (через годину) була повернута в Славськ, ми засунулись в “УАЗ” і полізли в гору. Дорога на Тростян була, м’ягко сказано, екстремальна. У “бобіка” постійно щось відвалювалось і “воділа” майже на ходу намагався це “щось” пристібнути на місце, від чого у всіх складалось враження, що на Тростян ми сьогодні ?видко не попадем.
Жаданий Тростян
“Небесна канцелярія” була в гарному настрої: на Тростяні навіть вітру не було, що саме по собі неприродньо якось. І взагалі, таке враження, що в Карпати наре?ті прий?ла зима: снігу метра з 3 під лижами + він постійно валив. На?а весела компанія розвалилась на групи і ли?е на обід всі зібрались в одному місті ( на “Півночі”), де бабулька-гуцулка казково нагодувала нас дерунами, “грибовою” ю?кою (по-лемківськи “зупа”) і млинцями з сметаною та чорничним варенням.
Катання було – СУПЕР!!! Навіть присутність “горбів” не заважало. Всі впевненно викатували абонементи, намагаючись ли?ити всі сили на Тростяні. Біль?е всього вражень було від “чорної траси” під крісельним витягом, де Богдан показав “вищий клас” стрибків через вузький міст, де всі злазили майже на 4-х кінцівках, а Я то і взагалі втратила (не назавжди) лижу, за якою потім прий?лось лізти по 2-х-метровому снігу. Десь перед обідом був загублений Са?а Белий, але потім знай?овся на “Центрі”. На кріселках назад на Тростян всі відпочивали, набираючись сил, щоб потім знов летіти вниз, отримуючи скажений кайф.
 |
 |
 |
|
“Я” на кріселках
|
Неврік в казці
|
Черга на витяг (“Північ”)
|
 |
 |
 |
|
“Я” в черзі на кріселку
|
“Я” з Ксюхою десь в лісі
|
Ігор з Богданом в казці
|
Якось, зовсім несподівано, прий?ла пора вертатись до дому. Але все було ще попереду: знайомство з киянами принесло свіжу ідею в на?і втомлені голови. Вертатись до вокзалу в Славську було вирі?ено “городами”. Для довідки: ввечері лижники уявляють дорогу с Тростяна ли?е на аборігенських бобіках, але щоб продовжити перебування в горах, і назбирав?и толпу с 10 фанатів “нових трас” (з на?их: Я, Ксюха, Неврік, Танюха, якийсь невідомий дядько, і 4-киян), ми поїхали десь в ліс……..
Ре?та компанії вирі?ила не ризикувати “невідомими тропами” і поїхала до “кріселок”, а потім на прозаїчному “бобіку. Нам же хотілось нових вражень……………
Хвилин 15 перлись пі?ки “слід в слід”, язик на плечі. В той момент Ксюха нагадала мені підйом на Романко? в Криму минулим літом. Але це було цікаві?е. Тому що далі нас чекав незабутній політ по лижні вниз з божевільною ?видкістю. Ось тут як раз пригодився “плуг”, бо позбивали б один одного, мов кеглі в боулінгу. Дорога реально проходила городами селян, а праворуч відкривались казкові краєвиди на Тростян і Славськ. Час від часу ми втрачали когось з на?их, часті?е це були Неврік з Танюхою. Ніколи не забуду дикі очі Невріка, коли він валив на повній ?видкості, невзмозі зупинитися і кричав “Али кльово!!! Але класно!!!……” і ще щось кричав (треба в нього спитати). Танюха мала можливість “парканутись” біля гаражу. І ще ніколи не забуду очі аборігенського хлопчика, коли толпа з 11 ненормальних лижників вилітає на дикій ?видкості із-за повороту сільської дороги (при чому добре покоцані були і лижі і лижники вуглем, якій валявся на дорозі) і несуться кудись…., головне, щоб їхати. Цей кінцевий вояж привів нас, на диво, як раз на дорогу напроти “Динамо”. Втомлені, але задоволені і трі?кі сумні через те, що цей чудовий день підходить до свого логічного завер?ення, вернули лижі на базу. L L L
До дому, до хати
По приїзду “на базу” на?а компа?ка вже зовсім р